“Вихователь, який не затиснує,
а визволяє, не пригнічує,
а підносить, не мне, а формує,
не диктує, а вчить, не вимагає,
а запитує, переживає разом
з дитиною багато натхненних хвилин…”
Януш Корчак
Коли ще небуло на Землі ніяких професій, коли ніхто не писав і не читав, уже існували вчителі. Школою був навколишній світ, а вчитель знаходився поруч з учнями не з крейдою і книжкою в руках, а зі словами на устах. Отак з-поміж десятків людей відрізнявся одни чоловік, який ділився своїми знаннями з іншими.
Стрижнем усієї педагогічної роботи вважаю доброзичливе спілкування, зорієнтоване на актуальні потреби учня.Вміння спостерігати за дітьми, відчувати зміни їхнього душевного стану, розуміти причини поведінки, бути терплячим, поважати їхню гідність, уміти підтримувати і слабку і сильну натуру – це мистецтво, яким має володіти кожен учитель. Професія педагога має безліч граней і ситуацій, які неможливо передбачити.
Поряд з цим, дитина, яка переступила поріг школи, потрапляє в нове для себе середовище. Діти приходять до школи з різною підготовленністю, мисленням, увагою, властивістю пам”яті. Діти зі зниженою научуваністю потребують особливої форми подання матеріалу. А діти з підвищеною научуваністю? Вони також потребують особливої уваги вчителя, аби розвивати свої здібності.
Отож, не випадково, що я у своїй роботі вирішила розглянути проблему диференційованого підходу до навчання на уроках української мови і математики.
Моїм педагогічним кредом є:
1. Кожній дитині, навіть найслабшій, дати міцні знання.
2. У кожній дитині бачити неповторну особистість, індивідуальність.
3. Кожну хвилину перебування дитини в класі перетворити для неї на радість.
Державним стандартом початкової загальної освіти передбачено одне з найголовніших завдань школи – всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленневих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку.
Мета початкової школи полягає у спрямованості її діяльності на забезпечення інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку кожної особистості. Це – навчити всіх, без винятку, добре читати, писати, рахувати, в кожного учня формувати вміння самостійно працювати з підручником, посібником.
Одним із головних шляхів реалізації цих завдань є диференціація. Поняття “диференціація” (з латин. differentia “різниця, відмінність”) означає поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. У вітчизняній дидактиці принципи диференціації розроблялися ще за часів К.Д.Ушинського, який вважав, що розподіл класу на групи, з яких одна сильніша за іншу, не тільки не шкідливий, а й корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою сам, даючи іншим корисні самостійні вправи.
Найбільш корисний масовий і доступний диференційований підхід – так званий внутрішній, з урахуванням індивідуальних особливостей учнів на кожному уроці (добір спеціальних вправ, зорієнтованих на окремих школярів із різними здібностями, оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи). Диференціація навчання передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням. Думку про необхідність диференційного підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський. “До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання”.
Мій досвід роботи дозволяє зробити висновок, що диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.
Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань, за обсягом.
Диференціація за ступенем складності передбачає застосування таких завдань, які потребують різної грунтовності узагальнення та висновків, які розраховані на різний рівень роботи, що виконується; творчого характеру. Диференціація за ступенем складності використовується не лише як засіб системитичного і послідовного розвитку мислення учнів, а й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розв”язання посильної задачі стимулює до подальшої праці і підвищує самооцінку своїх можливостей. Для цього добирають завдання з нарощуванням ступеня складності.
Моделювання завдань з розвитку мовлення.
1. Переказати зміст оповідання за малюнком.
2. Розмістити у певному порядку сюжетні картинки і скласти за ними оповідання.
3. Скласти оповідання за опорними словами.
4. Скласти оповідання за планом.
5. Скласти оповідання з власного життя (на основі спостережень)
Поступове ускладнення завдань відкриває учням можливість перейти на більш високий рівень пізнавальної діяльності.
Моделювання диференційованих завдань за ступенем складності (математика 4 клас)
Тема: Розв’язування задач, що включають дії з іменованими числами
- Учні зібрали, висушили і здали в аптеку лікарські рослини. М’яти – 6 кг 200 г, звіробою – на 2 кг 300 г менше, ніж м’яти, а ромашки – на 5 кг 500 г більше, ніж м’яти і звіробою разом. Скільки кілограмів ромашки здали учні в аптеку?
- Учні зібрали, висушили і здали в аптеку лікарські рослини. М’яти – 6 кг 200 г, звіробою – на 2 кг 300 г менше, ніж м’яти, а ромашки – на 5 кг 500 г більше, ніж м’яти і звіробою разом. Скільки кілограмів лікарських рослин здали учні в аптеку?
- Учні зібрали, висушили і здали в аптеку лікарські рослини. М’яти –6 кг 200 г, звіробою – на 2 кг 300 г менше, ніж м’яти, а ромашки – на 5 кг 500 г більше, ніж м’яти і звіробою разом. Усі лікарські рослини розфасували в картонні коробки, по 100 г у кожну. Скільки коробок лікарських рослин приготували для продажу?
Диференціація за ступенем самостійності передбачає застосування однакової складності, але з різною мірою допомоги кожній групі школярів. Для виконання завдання найсильнішій групі ставиться лише мета, а способи її досягнення діти відшуковують самостійно; учням другої групи пропонується незначна допомога – конкретизація завдання, вказівка на прийом розв»язування, навідні питання, схема, малюнок. Для розв»язування завдань дітей третьої групи надається найбільш повна інформація.
Інформація варіюється за характером:
-конкретизація завдань;
-розв»язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання;
-вказівка на прийом розв»язання;
-навідні питання;
-наочне підкріплення.
Робота над такими завданнями дає можливість учням оволодівати раціональними прийомами розумової діяльності.поступово кількість необхідної інформації зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв»язування пізнавальних завдань, тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу, порівняння, узагальнення.
Моделювання диференційованих завдань за ступенем самостійності ( українська мова 4 клас)
- Завдання. Виписати з тексту вірша групи споріднених слів.
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька.
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Т. Шевченко
- Підказка.
Калинка, ...
Качка, ...
- Підказка.
Калинка, ______, ______.
Качка, ______, ______, ______.
Лозина, ______, ______.
Згадай, які слова називаються спорідненими.
Диференціація за обсягом передбачає завдання однакового змісту, але диференціюється або його обсяг, або час на його виконання.
Моделювання диференційованих завдань за обсягом
Завдання. Обчислити табличні випадки множення (пропонується 15 виразів).
1 група – 15виразів за 3 хв
2 група – 10 виразів за 3хв
3 група – 5 виразів за 3 хв
1 група –15 виразів за 1 хв
2 група –15 виразів за 2 хв
3 група –15 виразів за 3 хв
В залежності від нахилів та інтересів учнів, успішності у навчанні диференціація поділяється на два види – рівневу і профільну. Зміст такої диференціації у подоланні одноманітності навчання, обов”язкове врахування відмінностей інтелектуальної, емоційно-вольової та інших сфер особистості. Я, як вчитель, бачу, що дискретність роботи мозку у дітей проявляється по-різному: в одного праця дуже швидка, в іншого – повільна, звідси – кмітливість і некмітливість, тямущість і нетямущість, міцність і неміцність пам”яті; сильно і слабо виражена здатність до оволодіння знаннями.
За однаковий час не можна всіх школярів навчити якісно на запропонованому рівні. Здійснюючи диференційований підхід до дітей у навчанні і вихованні, треба знати особливості кожного, враховувати їх у роботі.
У молодших школярів індивідуальні властивості значні, але їх легко виявити і врахувати в рамках диференційованого навчання. Класи за своїм складом неоднорідні, відмінності у розвитку дітей помітні. Спираючись на знання з вікової психології, вдається значними додатковими зусиллями забезпечити засвоєння програмового матеріалу всіма учнями.
У педагогічному процесі мої зусилля як учителя спрямовані на те, щоб впливати на учня, спираючись на відповідні дидактичні принципи, навчити його вчитися, створювати умови, за яких навчання стає виховним, таким, що формує переконання та особисті якості.
Необхідна умова ефективності цих впливів – різнобічне знання особистості учня, найперше, його психологічних особливостей та можливостей. А щоб знати, що від дитини вимагати, потрібно знати, що вона може. Шлях розвитку індивідуальності лежить через розвиток інтересів, потреб, схильностей.
Все більше і більше уваги приділяється розвивальному навчанню. Ми, вчителі, прагнемо сприяти творчій роботі вихованців, стимулювати їхню допитливість, пропонуємо застосувати набуті знання в нестандартних умовах. Враховуючи індивідуальні відмінності учнів у процесах мислення, сприймання, запам”ятовування, дану проблему, на мою думку, не можна розв”язати повністю без диференційованого навчання, (ускладнення основного завдання для учнів з високим рівнем активності у навчанні та наданні допомоги для учнів з низьким і середнім рівнем активності).
Ускладення завдань на уроках математики в початкових класах може передбачати:
1) дослідження зміну результату при зміні однієї з величин;
2) визначення умов, за яких результат змінюється у вказаному напряму;
3) придумування і зміну запитань до задачі за певними вимогами;
4) вибір завдання, в якому треба застосовувати вказане правило;
5) розв”язування задач різними способами.
Пропоную приклади таких завдань.
1. З двох пунктів, відстань між якими 80м., вийшли одночасно назустріч один одному хлопчик і дівчинка. Хлопчик пройшов 35м., а дівчинка – 30м. Скільки метрів їм залишилося пройти.
Як зміниться результат задачі, якщо шлях, який пройшов хлопчик, збільшити на 5м.?
2. Учні весною вздовж дороги посадили 24 каштани і 12 лип. Поставте різні запитання так, щоб задачі розв”язувалися за схемою:
3. Випиши приклади для розв”язування яких потрібно застосувати правило множення числа на суму. Розв”яжи їх.
9х13 8х17 33х40 39х20
Для учнів, в яких з”являється вільна хвилина, на дошці заготовляється завдання:
-розставити арифметичні дії і дужки, щоб утворилася рівність
2222222 = 24
Дуже непросто здійснити диференційний підхід до розв”язування задач та рівень на уроках математики. Розглянемо на прикладі, як проходить цей процес
(див. додаток 1)
Диференційований підхід на уроках української мови я здійснюю таким чином:
1) Завдання пропоную кількома варіантами;
2) Варіанти не нав”язуються. На уроці створюю такі умови, прия яких учень має можливість сам дібрати посильне завдання;
3) В більшості випадків для диференціювання використовують друкований дидактичний матеріал.
Щодо дидактичного матеріалу у мене така думка: навіщо нагромаджувати велику кількість карток, якщо можна використати матеріал підручника? Є багато завдань, які сприяють логічному мисленню. Є можливість дібрати вправи для групової, фронтальної та індивідуальної роботи. Готуючись до уроку, я уважно переглядаю всі вправи, які пропонуються до нього. Виділяю найголовніше. Організовую виконання вправ так, щоб кожен учень міг засвоїти матеріал. Слабші – опанували найголовніше, сильніші – поглибили знання. Якщо вчасно надати допомогу слабшому школяреві у прцесі спиймання нового матеріалу, то вже на перших уроках такий учень засвоїть належний мінімум знань. При такій формі роботи відбувається умовний об”єктивний самоподіл на варіанти. Передує такій роботі чітка мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, поєднання фронтальної, парної та індивідуальної роботи. (фрагмент уроку укр. мови див. дод.3)
Для тематичного обліку знань з мови доцільно користуватися різноманітними перфокартками. Ось одна з них до теми “Дієслово”.
1.Хай життя садами буйними вирує (1 вар.).
2.Наука в ліс не веде, а з лісу виводить (2 вар.).
Дієслово
|
Час
|
Особа
|
Число
|
Рід
|
Дієвідміна
|
Початкова форма
|
Учень записує взяте з тексту дієслово і його характеризує. Це дає можливість швидко перевірити знання дітей з даної теми
Дуже часто використовую картки для самоконтролю (див. дод. 3)
Розглянемо приклад використання різнорівневих завдань на уроці закріплення вміння змінювати прикметники за числами, ставити запитання до прикметника, редагувати текст (див. дод. 3)
У використанні диференційованого підходу до навчання велику роль відіграє заохочення як фактор активізації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Позитивні емоції сприяють формуванню пізнавальних дій. Тому дитина молодшого шкільного віку постійно потребує схвалення і визнання: це спонукає її до подальшої роботи, розвиває увагу, пам”ять, мислення.
Так в класі створюється обстановка не тільки гарних особистих взаємних, а й ділових, в яких виявляються і формуються найважливіші якості людини.
Підбиваючи підсумок, можу сформулювати деякі умови для успішного диференційованого підходу до навчання учнів початкових класів:
- необхідно вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів;
- визначити критерії об”єднання учнів у групи;
- систематично й об”єктивно аналізувати роботу учнів;
- здійснення постійного зворотнього зв”язку на уроці;
- вміле використовування засобів заохочення;
- дотримування педагогічного такту.
Зі свого досвіду роботи я переконалась, що систематичне застосування способів диференціації сприяє найповнішому розвитку здібностей кожного учня, бажанню і вмінню вчитися.
Додаток 1
Тема “Робота над задачею”
Задача. На овочевий склад привезли 660 кг Овочів, 10 мішків цибулі, по 36 кг У кожному і кілька мішків моркви, по 60 кг у кожному. Скільки привезли мішків моркви?
Учні класу поділено на 3 групи: 1 – з високим рівнем активності; 2 – з середнім; 3 – з низьким рівнем.
1 етап. Самостійне рзв”язування задачі (1 група)
1) 36 х 10 = 360 (кг)
2) 660 – 360 = 300 (кг)
3) 300 : 60 = 5 (міш.)
Решта школярів працюють з учителем.
Задача. В магазин завезли 340 кг. Овочів: 5 ящиків огірків, по 20 кг у кожному і кілька ящиків помідорів, по 24 кг у кожному. Скільки завезли ящиків помідорів?
ог. – 5 ящ. по 20 кг
пом. - ? ящ. по 24 кг
1) 20 х 5 = 100 (кг) – ог.
2) 340- 100 = 240 (кг) – пом.
3) 240 : 24 = 10 (ящ.) – пом.
ІІ етап. 1 група – скласти аналогічну задачу і розв”язати її.
2 група – (текстова задача)
Задача. До шкільної їдальні завезли 480 кг крупів: 4 мішки гречки, по 50 кг у кожному, і кілька мішків рису, по 40 кг у кожному. Скільки завезли мішків рису?
1) 50 х 4 = 200 (кг) – гр.
2) 480-200 = 280 (кг) – р.
3) 280 : 40 = 7 (міш.) – р.
3 група (працюють з учителем)
Задача. У новому саду посадили 170 саджанців: 4 ряди яблунь, по 20 дерев у ряду, і кілька рядів груш, по 30 дерев у ряду. Скільки рядів груш посадили)
ябл. – 4р. по 20 дерев
груш -?р. по 30 дерев
1) 20 х 4 = 1)20 х 4 = 80 (дерев ябл.)
2) ÿ - ÿ = 2) 170 – 80 = 90 (дерев груш)
3) ÿ : ÿ = 3)90 : 30 = 3 (рядів груш)
ІІІ етап. 1 група ( скласти обернену задачу)
2 група ( скласти аналогічну задачу)
3 група ( текстова задача)
Задача. До магазину привезли 460 кг овочів: 10 мішків картоплі, по 40 кг у кожному, і кілька мішків капусти, по 20 кг у кожному. Скільки мішків капусти привезли)
1) 40 х 10 = 400 (кг) – кар.
2) 460 – 400 = 60 (кг) – кап.
3) 60 : 20 = 3 (міш.) – кап.
ІV етап. Перевірка завдань.
Додаток 1.
Тема. “Розв”язування рівняння на дві діїї”.
1. Фронтальна робота
1. х + 12 = 30 х – 45 = 90 70 – х = 25
х · 4 = 24 х : 2 = 16 60 : х = 20
2.Розглянь і поясни розв”язання рівнянь.
х – (426 + 320) = 254 ® знаходимо від”ємник;
426 + 230 = 746 ® від”ємник;
х – 746 = 254 ® записуємо рівняння на одну дію;
х = 254 + 746 ® знаходимо невідоме зменшуване;
х = 1000 ® зменшуване.
х + 120 · 4 = 500 ® знаходимо другий доданок;
120 · 4 = 480 ® другий доданок;
х + 480 = 500 ® записуємо рівняння на одну дію;
х = 500 – 480 ® знаходимо невід”ємний доданок;
х = 20 ® перший доданок
ІІ Робота парами.
3. Використай вказівку і розв”яжи рівняння.
(720 + 160) : х = 10 ® спочатку знайди ділене…
х – (700- 400) = 600 ® спочатку знайди від”ємник…
х + 120 · 7 = 940 ® спочатку знайди другий доданок…
560 : 2 – х = 80 ® спочатку знайди зменшуване…
х : (300+ 120) = 1 ® спочатку знайди дільник…
(720 + 80) · х = 1600 ® спочатку знайди перший множник
ІІІ. Індивідуальна робота.
4. Розв”яжи рівняння без підказки.
І вар. ІІ вар.
х – (620 – 400) = 510 х : (200+ 160) = 1
х + 145 · 20 = 4000 (560 + 40) · х = 1200
840 : 2 – Х = 300 (460 + 420) : Х = 176
Додаток 2.
Фрагмент уроку.
Тема: Зв”язок іменників з прикметниками
Мета: Вдосконалювати уміння встановлювати зв”язок прикметників з іменниками.
Хід уроку
1 вар. (сильніші учні) виконати завдання до вправи 92 – виписати сполучення іменників з прикметниками;
ІІ вар. (решту) – виконати вправу 90. Додають до іменників слова з довідки.
І рівень (високий).
Знайди і виправ помилки.
а) Мій брат на канікулах зібрав колекцію болотистих рослин. Відшукав їх у болотних лісах.
б) Бабуся зварила риб”ячу юшку. Рибний хвостик ми відділи котові.
ІІ рівень (середній)
Прочитай. Із дужок вибери потрібний прикметник. Спиши.
Усміхнувся (променистий, ясний) ранок. (Погідне, ясне) блакитне небо дихало на землю теплом. (Ясні, сонячні) промені виблискували на деревах, траві.
ІІІ рівень (низький).
До іменників добери за змістом прикметники.
а) День, струмок, привіт.
Дзвінкий, гарячий, сонячний.
б) Птах, комбінат, місцевість.
Гористий, гірський, гірничий
Додаток 3
Картки для самоконтролю.
№1. Що зайве? Чому?
1. Пенал, парта, стіл, вовк.
2. Синичка, дерево, горобець.
№2. Відшукай дієслово.
1. Водій, водить, вода.
2. Скляр, скляний, склить.
3. Білизна, білити, білий.
№3. Визначити час дієслів.
1.Грів 4.Нагріє 7.Засвітив
2.Гріє 5.Буде гріти 8.Ремонтує
3.Нагрів 6.Світить 9.Ремонтував
Додаток 4
Казки Василя Сухомлинського
“КРАЇНА БЕЗТУРБОТНИХ”
Була в світі така країна – Країна Безтурботних. Жили у ній веселі безтурботні люди. Замість серця у них у грудях була торбинка з рожевою водичкою. Рожева водичка ротікалась по тілу. Воно також було рожеве, і обличчя рожеве.
У Безтурботних була дуже коротка пам”ять. Виростаючи, діти Безтурботних забували батьків. Вони не пам”ятали, хто вони й звідки, хто жив на їхній землі тридцять, сорок років тому.
Прийшло у Країну безтурботних горе. Захопили їх землю жорстокі Чужинці. Вони витоптували поля Безтурботних, рубали сади, палили хати. А Безтурботні жалюгідно всміхались і тільки хитали головами. Вони намагались щось згадати, але не могли. Вони не пам”ятали, хто вони, ким були їх батьки й діди. Вони не знали, хто побудував їх оселі й посадив столітні дуби.
І ось знайшлись у Країні Безтурботних люди з гарячою кров”ю. У їхнії грудях билося, тріпотіло серце. Вони сказали Безтурботним:
- Згадайте хто ви. Згадайте, хто ваші пращури.
Згадали Безтурботні, хто були їх батьки й діди, соромно їм стало за свою безтурботність. Рогорілася в їхніх грудях ненависть до Чужинців. Замість торбочок з рожевою водичкою забилося гаряче серце.
Прогнали вони Чужинців. І перестали бути Безтурботними.
“ТРОЯНДА Й СОНЦЕ”
У саду росла Троянда. Кожного дня до трояндового куща підходила дівчинка й дивилася: чи не розцвітає квітка?
А троянда розквітла вночі. Яскраво-червона, красива, наче оксамитова. Як небо перед сходом Сонця.
Зійшло Сонечко. Побачило гарну квітку й запитує:
- Ти хто?
- Я – Троянда, - відповідає квітка. – Я принесу радість маленькій дівчинці. Ось вона зараз прийде і зрадіє. А ти хто?
- Я – Сонце. Я несу радість усім людям на землі.
- Отже, ти мій товариш, - зраділа Троянда. – Ті, хто приносить радість моїй дівчинці, мої друзі.
Сонце усміхнулось.
“НАПОЛЕГЛИВИЙ МУРАВЛИК”
Біг маленький чорненький Муравлик. Поспішав додому. Ніс своїм мурав”ятам макове зернятко. Раптом бачить – лежить на дорозі гарбузова насінина – велика, солодка, пахуча. Відклав Муравлик убік макове зернятко й почав піднімати гарбузову насінину. Підняв на спину, але не витримав. Звалилась насінина. Муравлик підняв її ще раз, вмостив на спину. Але знову не витримав. Так він піднімав насінину багато разів, але вона все падала й падала. Муравлий увесь спітнів, але не відступав.
Раптом чує: хтось тихо сміється. Озирнувся Муравлик, бачить - сидить при дорозі Бабка й усміхається.
- Ти підіймав зерно уже тисячу разів, - мовила Бабка, - невже тобі не набридло? Адже нічого в тебе не вийде. Залиш зерно, хай лежить собі.
- Не вийде у того, хто рахує невдачі, - відповів Муравлик. І знову взявся за насінину.
Через півгодини, нарешті, примостив її на спині й поніс додому.
Ось який наполегливий Муравлик.
